Оксана Єфіменко

Доки ти спиш

я усміхаюся до твого завмерлого у подиві
обличчя,
помічаю, як ти слідкуєш за чимось рухомим,
ніби за вагонами потягу,
довгого, як ніч,
який жене через неосвітлені поля,
доки у одному із його вікон
те, що ти так пильно виглядаєш –
нове, неприручене слово –
не спинить твій погляд

Subscribe to Оксана Єфіменко