Украінскія паэты адгукаюцца на падзеі на Майдане.
Інна Ковальчук
Реквієм
Спинися, брате,
і послухай:
голосить київська луна,
хоч кручі та
безодні духу
долає воля мовчазна.
Так непотрібно,
невмолимо,
живим лишаючи борги,
ідуть сини за сивим димом
і сіють попіл на сніги…
Любов Бенедишин
* * *
Майже за Гоголем
Палає Майдану освячене коло...
І хто тут паломник? І де той палій?
Орда упирів - розколошкане кодло.
Спасенний Псалом... Сліпо-роджений Вій.
19.02.2014
Ігор Шоха
Кривавий модерн
« І підемо поклонимось царю-батюшці,
і він помилує нас...»
Піп Гапон
Комфортно жити, мості-пани,
у жерлі в цей буремний час?
Затишно? Тепло?
Непогано.
І ось вам, нате! Форте!!!
П’яно
у хвилях Ельзи океану,
та лунко б’є набат.
Без нас
монтуються живі сюжети
навколо горезвісних рад.
І знову трупи.
Знову жертви
невинних. Владі браво?
Клас
надресированих і ситих
кришує банду гамадрил.
Стіною навколо корита
єднається когорта.
Рил,
а рил то скільки в цій кориді
вершителів подій і доль:
дебелі, тлусті, повновиді
пани.
І журналісти-злидні
щось добиваються.
Юдоль
безпринципних і звироднілих,
качають теж свої права.
Вони за Рашу і за «білих».
Та «ще не вмерла...»
Ще жива
і у скорботі посивіла...
Рве коси на собі Сивіла.
Нема Богдана.
Булава
не досягає від Софії.
Нема заступниці Марії–
і кров’ю зрошена трава.
Кати,
печерні мастодонти,
ви ще жируєте єси?
Чого ж линяєте в Європу
із п’ятикутної яси?
Обман і кривда ваше кредо.
Убивці – виродки села.
Історія не спише зла,
коли з щитами попереду
зухвале псевдо.
Патріоти, –
ви та руда і сіль землі,
що є, була і буде доти,
допоки щезне у імлі
Горгона влади.
Прометеї!
Життя і воля – ось де суть.
Заради істини цієї
вони свої хрести несуть –
сини Вітчизни однієї...
Ой, не розбійники за неї
сьогодні душу покладуть.
І буде правда, буде суд
і оніміють супостати
і яничари.
І прокляті
попи Гапони пропадуть.
«...і буде син, і буде мати»,
«...и братья меч вам отдадут».
18.02.14
