Точка зору

класична польська поезія, вiршi українською, польська література XX сторіччя, українська мова, переклад

Розмова

(Rozmowa)

Кажучи, що важко мені
дістатись до тебе, я відчуваю,
що все дрібʼязкове
й крихке, чую: квітка
співає у вазі, квітка
співає у вазі.

Про певний вислів

(O pewnym zdaniu)

Я зазирав до зошита, щоб
переписати певний вислів
про поезію. Перегортав аркуш
за аркушем, шукаючи вперто
цей вислів, але я не міг
віднайти. Невже помилився?
Неважливо насправді. Я шукав
вислів про неіснування поезії.

Кожного наступного дня

(Każdego następnego dnia)

Я чекаю на кожний наступний день
із надією на зʼясування чогось
більшого про світ. Так само світ
каже про мене.

Мить непевності

(Chwila niepewna)

Спить голуб.
Спить ковбасник.
Лють заснула.
Чому?
Чи, справді, я
такий нетовариський?

Цей будинок

(Ten dom)

Цей будинок, покритий дахівкою сонця,
пропахлий тиньком, цей будинок, повернутий
лицем до річки, яка, біжучи, губить
травʼяний шалик, цей будинок, це дерево
новин потаємних, це око вулиці
невдячної, цей будинок, який позбувся довіри
до вікон, цей будинок, мовчазний уночі, одначе
й удень балакучий не надто, цей будинок,
що вивітрюється перед хлопцем у джинсах,
цей будинок, що працює від рання на кусень
хліба, цей будинок, ця молодість, яка вже
змудріла, ця пора року, це дразливе повітря,
цей будинок уже оселився в мені назавжди.

Їдці картоплі

(Zjadacze kartofli)

Черево, може, таки товсте,
але яка ясність розуму!
За три хвилини повертається памʼять,
у якій уже всі засумнівалися.
Джерґочуть ложки, їхній оглушливий голос
чутно в усіх околицях.
Мама, стоячи та споглядаючи,
бере густий смалець ножем.
Картопля посміхається їй
злостивими очками.

Точка зору

(Punkt widzenia)

Я бачу
Дівчата повертаються з фабрики із серцями у косметичках

Дахи огорнуті снігом
Тютюновий запах удирається до легенів,
Розносник газет випростує руку з «Відлунням Кракова»

На вулиці самі інтелігенти
На вулиці нема робітників
Годинники зі змученими обличчями

Крамниці із порцеляною
У книгарнях розмовам немає кінця
Повертає автобус на першому перехресті
Ковбаски-гриль

Сипле сніг
Митці розводяться про відповідальність
Захищають міста від снігу
Учні йдуть із майстерень
Бетономішалка із обважнілим черевом
Дуже добре бачу
Це не місто вмирає
Це руки мої не квітнуть

Співвідношення

(Relacja)

Якоїсь ночі я споглядав пожежу,
що відбувалась в універмазі. Горіли три
верхні поверхи, екіпаж вогнеборців
облаштовувався з кожного боку будинку,
вода порскала, однак лиш на висоту
другого поверху, де не було
ще пожарища. Мені спало на думку, що ставлення
пожежників до охопленого вогнем будинку
таке саме, як ставлення критиків
до поезії.

Лекція на тему прийменника

(Lekcja o przyimku)

Пташка сидить у клітці.
Пташка виходить із клітки.
Пташка іде уздовж клітки.
Пташка летить понад кліткою.
Пташка заходить до клітки.
Пташка б’є крилами в клітку.
Пташка сидить перед кліткою.
Пташка сидить поряд із кліткою.
Пташка виходить за клітку.
Бідолашка-пташка.

Побачивши натовп, чимдуж повертайся додому

(Jak zobaczysz tłum, wracaj szybko do domu)

Побачивши натовп, чимдуж повертайся додому,
інакше він занесе тебе у державу, котра палає,
заб’є дух, залишить під ключ
безборонності, відкриє крамниці сердець. Удома
чекає тебе антикомунізм, комора,
повна запасів на зиму. Ні кроку вправо,
ні кроку вліво, застерігає дідусь, який
пережив дві війни і знає, що каже. Власне,
якщо люди гинуть на котрійсь із чужин,
яку ми відвідуємо під час відпустки, то можемо
спокійно взятися за демократичний обід
і чекати, що буде. За нагоди оголосити голодування.

Промова

(Przemówienie)

Ришардові Криницькому

На чому ґрунтується внутрішня зміна?
Насамперед говорімо тією ж мовою,
що й ревнителі зміни, зміни
мови та калориферів, теплої другої
зміни та зміни комірів, говорімо
тією ж мовою доброчесності
й демагогії, мовою, що вросла
в наше панівне мовчання, змінімо
згодом мову, мову зміни й держави,
мову однини та завзяття на
множину, дуже численну множину і майбутній час,
говорімо потім усі: змінімо цього
в естафеті, змінімо відстань на довшу,
настільки довшу, аби громада, дорогі громадяни,
дорога громадо, дуже дорога громада
була вигідною ціллю, говорімо тією ж
недорогою, культурною мовою трибуни,
життя, життя часопису та часом описів
суспільства, суспільства, яка міняє
мову, мову на дуже дзвінкий
рупор, мову поміняймо на рупор,
і на цьому, товаришу, ґрунтується зміна
внутрішня, зміна внутрішніх справ.

Поезія

(Poezja)

Поезія не потрібна мені для дихання,
чи любові, чи закушування губ, упивання
містом, болем, зойком, убивством. Поезія
мені взагалі не потрібна, вона хапає мене
за горло кулаком паперу, точиться сухувата
кров афоризмів, сірі оченята постулатів заплющуються, розтуляються, глухий клич у похід із-за
барикади, яка розростається вгору, створює
в ній малий притулок задля переселенців.
О, ні, поезія поглядає на мене, мов наполохане
звіря, ви дверима грюкнете — розлетиться
дійсність, майстеренька скромна лірика
щиросердого, який ростить полеміку для
кращих часів. Поезія, готельний брудний рушник,
який переходить із рук у руки і тхне
щораз одним і тим же сірим милом. Як добре
утриманцем бути у смерті, яка тренується
на довгих відстанях na Madison Square Garden,
і вірити, що це метафора, котра засвідчує
пристойне безсмертя.

З польської переклав Вʼячеслав Левицький

Спадабаўся матэрыял? Прапануем пачытаць:

Пераклад:
Макс Шчур

Настане час у ноч сысьці мне —
што ж, я гатовы! Пагатоў
«Ты сыдзеш», кажа мне ў лаціне
птах ibis зь нільскіх берагоў.

Пераклад:
Макс Шчур

Шлях угару – гэта шлях і ўніз, шлях наперад – шлях і назад.
З гэтым немагчыма зьмірыцца, але гэта так,
час ніякі ня лекар: бо пацыента ўжо няма.

Пераклад:
Макс Шчур

Мастацтва — толькі цень, як каровы ці гарбата —
пакіньце будучыню адкрытай, не прызначайце сустрэч, усё ўжо тут
з узыходам Месяцу й ціхай музыкай у памяці фанографа —
толькі падумайце, якое дзіва! хтосьці ўстае і проста ідзе па вадзе.

Пераклад:
Лявон Баршчэўскі

Скляпенне ёмістае ўверсе,
пучок ружовых валасоў.
Падатлівая
слота ўлоння —
бездапаможная дрыгва
паміж магутных гор.